Комунальний заклад

"Закарпатська обласна універсальна наукова бібліотека
ім. Ф. Потушняка"

Закарпатської обласної ради
UA EN 

   >     >  Михайло Михайлович Лучкай

Видатні закарпатці

Всі закарпатці Алфавітний покажчик

Лучкай Михайло Михайлович

1771 - 1829 рр.

 
Біографія:
Лучкай Михайло Михайлович – учений-історик, мовознавець, фольклорист, культурно-освітній і церковний діяч. Народився  Михайло Поп 19 листопада 1790 р. в с. Великі Лучки, що на Мукачівщині, у бідній багатодітній сім‘ї священнослужителя Михайла Попа і був старшим серед шістьох дітей. Від назви рідного села згодом узяв псевдонім – Лучкай. Здобувши початкову освіту у місцевого дяка, вступив в Ужгородську гімназію, згодом вивчав філософію у Великому Варадині (сьогодні Орадея в Румунії), а в 1812 р. вступив у греко-католицьку семінарію Барбареум у Відні , де слухав лекції з історії слов‘ян, подружився зі студентами, вихідцями з різних слов‘янських земель. Після завершення навчання у 1816 р. повернувся додому. Його призначили бібліотекарем і архіваріусом при Мукачівській греко-католицькій єпископській канцелярії, а в 1818 р. – секретарем єпископа Олексія Повчія. У 1826 році прийняв ієрейські свячення з рук єпископа Алексія Повчі, і його було призначено парохом Ужгородського Свято-Преображенського храму.  Завдяки сприянню отця Івана Фогарашія, 28 липня 1829 року Михайло Лучкай виїхав до Італії, де був придворним парохом герцога Карла Людовика Бурбона в місті Лукка разом із дяками В. Талапковичем та І. Микуличем. В Італії о. Михайло захопився вивченням архівних матеріалів та філологією. Як наслідок його праці – видання „Граматика слов'яно-руська: або старослов'янська і теперішня, поширена у карпатських горах, малоросійська мова, що є живим її діалектом”. У 1830 році повернувся до Закарпаття, де до кінця життя був священником в Ужгороді ( на Цегельні, парохом Ужгородського Свято-Преображенського храму, 1831-1843 рр.); служачи тривалий час єпархіальним шкільним референтом, сприяв заснуванню та впорядкуванню парафіяльних шкіл та території єпархії. Крім „Грамматики” він написав фундаментальну  шеститомну працю „Історія карпатських русинів”. В якій зумів довести, що його край, перебуваючи в чужоземному державному утворенні, має своє ім‘я. історію, належить до східнослов‘янського ареалу. Її рукопис за браком коштів та з інших причин півтора століття  пролежав в архівних сховищах, хоч фахівці ще у XIX ст. високо його оцінювали. Тільки в 1999-2011 рр. при допомозі ректорату й коопіткої праці вчених УжНУ видано всі шість томів. Михайло Михайлович досліджував проблеми освіти й культури Закарпаття в добу Середньовіччя. Все своє життя слідував такій заповіді : „Главнейшая повинность человеколюбія есть: незнающего научити, недоумевающему добрий совіт дати, а заблудшего на путь направити” і „тоді земля не заросте бур‘яном”. От чому він, як шкільний референт єпархії, з болем доповідав про низький рівень шкільної освіти на Перечинщині і Великоберезнянщині і вказував, що причина цього – бідність народу. Сам він допомагав людям як міг – збирав кошти у „вдовинний і сирітський” фонд, часто навідувався в сирітський дім, який був побудований єпископом О. Повчієм для дітей сиріт священників в Ужгороді. Та й у передсмертному заповіті він просив продати його побутові речі і книги, і на вилучені кошти організувати видавничу справу, а решту – роздати вдовицям. Ім‘я М. Лучкая зазвучало в науковому світі вже за його життя. Михайло Лучкай ввійшов в історію нашого краю, як талановитий вчений європейського рівня. Помер Михайло Лучкай на 55-му році життя 3 грудня 1843 р. Похований у каплиці, яку сам і збудував біля церкви в Ужгороді (на території Преображенського храму).
 

 

Додаткова інформація:

Джерельні приписи:

Лучкай, М. М. Граматика слов'яно-руська / М. М. Лучкай ; уклад., пер. з лат. П. М. Лизанець ; пер. з лат. Ю. М. Сак ; Акад. наук УРСР, Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні. – Фототип. вид. 1830 р. – К. : Наук. думка, 1989. – 192 с.

Лучкай, М. М. Історія карпатських русинів : у 6-ти томах. Т. 1-6 / М. М. Лучкай ; УжНУ. – Ужгород : Закарпаття, 1999-2011.

***

Данилюк, Д. Д. М. Лучкай (1789–1843) – Нестор закарпатської історіографії : [історик-славіст, етнограф, мовознавець] / Д. Д. Данилюк // Данилюк, Д. Історична думка на Закарпатті епохи національного відродження (кінець XVIII – середина XIX ст.) / Д. Д. Данилюк. – Ужгород : Інформ.-вид. центр ЗІППО, 2009. – С. 115-147 : іл.

Данилюк, Д. Михайло Михайлович Поп-Лучкай : (1789-1843) : [закарпат. вчений і реліг. діяч] // Данилюк, Д. Історія Закарпаття в біографіях і портретах : ( з давніх часів до початку XX ст.) / Д. Данилюк. – Ужгород : Патент, 1997. – С. 121-138 : іл.

Кобаль, Й. Ротонда Лучкая : [про культ. діяча, священика М. Лучкая ; в т. ч. про капличку, в якій похований] / Й. Кобаль // Кобаль, Й. Ужгород відомий та невідомий / Й. Кобаль. – Львів : Світ, 2008. – С. 122-123 : фот.

Лучкай (Поп) Михайло : (1789-1843) : [про закарпат. вченого і реліг. діяча] // Закарпаття в енциклопедії українознавства : енциклопедія / Наук. т-во ім. Шевченка ; ред.-упоряд. та передм. В. Маркусь. – Ужгород : Ґражда, 2003. – С. 95-96.

Олашин, М. Підняти честь свого народу : до 210-річчя від дня народж. М. Лучкая / М. Олашин // Календар „Просвіти” на 1999 рік. – Ужгород : Закарпат. край. т-во „Просвіта”, 1999. – С. 216-217. – Бібліогр. наприкінці ст.

Павленко, Г. В. Лучкай Михайло Михайлович : (19.11.1789-3.12.1843) : [закарпат. вчений і реліг. діяч] // Павленко, Г. В. Діячі історії, науки і культури Закарпаття : малий енциклопед. слов. : 270 біо-бібліографій / Г. В. Павленко ; Закарпат. обл. т-во охорони пам’яток історії та культури, Ужгород. спілка чес. культури ім. Я. А. Коменського. – Ужгород : Патент, 1999. – С. 110-111 : портр.

Пагиря, В. Михайло Лучкай – лінгвіст, фольклорист, історик / В. Пагиря // Пагиря, В. „Я світ узрів під Бескидом” / В. Пагиря. – Ужгород : Карпати, 1993. – С. 7-9.

Пагиря, В. Михайло Лучкай : [реліг. діяч] / В. Пагиря // Пагиря, В. Світочі Карпатського раю : іст. портр. греко-катол. священиків Мукачів. єпархії / В. Пагиря. – Мукачево : Елара, 1996. – С. 17-18 : портр.

Сенько, І. Михайло Лучкай – фольклорист і літератор // Сенько, І. М. Від часів Лаборця до сьогодення / І. М. Сенько. – Ужгород : Карпати, 2012. – С. 81-100 : фот.

Федака, Д. Михайло Лучкай : (1789-1843) : [про закарпат. вченого і реліг. діяча] / Д. Федака // Федака, Д. Українське красне письменство Закарпаття / Д. Федака. – Ужгород : TIMPANI, 2017. – С. 44-58 : портр.

Федака, Д. Теплом рідної землі зігрітий : до 150-річчя від дня смерті Михайла Лучкая (1789 - 1843) / Д. Федака // Календар „Просвіти” на 1993 рік. – Ужгород : ВВК „Патент”, 1993. – С. 142-145. – Бібліогр. наприкінці ст.

Федака, Сергій. Лучкай Михайло Михайлович : (19.11.1789-3.12.1843) : [про закарпат. вченого і реліг. діяча] / С. Федака // Федака, С. Ужгород: роки і люди / С. Федака. – Ужгород : Ліра, 2013. – С. 138-139.

Інтернет ресурси:

Лучкай Михайло Михайлович Електронний ресурс] : матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії. – Режим доступу : https://bit.ly/3mo10xm. – Назва з екрана.

Історія однієї світлини: пластуни біля меморіальної дошки Михайла Лучкая, Ужгород, 1927 [Електронний ресурс].– Режим доступу : https://bit.ly/2ZFI9Eb. – Назва з екрана.

Стеблій, Ф. І. ЛУЧКАЙ Михайло Михайлович [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://bit.ly/3hz3OUJ. – Назва з екрана.

Лучкай Михайло [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://bit.ly/2RrF0mZ. – Назва з екрана.

Новини

2024-12-02

Щороку 3 грудня, разом із світовою спільнотою, Україна відзначає Міжнародний день людей з інвалідністю, який було проголошено у 1992 році Генеральною асамблеєю ООН. Цей день покликаний привернути увагу до проблем таких людей, розуміння суті їх життя, а також їх боротьби за дотримання своїх прав і свобод, захисту гідності та благополуччя. Пропонуємо вам віртуальну виставку „Крок на зустріч”.

2024-11-29

Шановні користувачі, до вашої уваги нові надходження до Відділу краєзнавства.

2024-11-26

Шановні користувачі, для вас нові надходження до Відділу наукової інформації та бібліографії.

2024-11-22

Україна - країна з найкрасивішим національним костюмом. Вишиванками, яскравими вінками захоплюються у всьому світі. Але наряд неможливо уявити без аксесуарів. Саме вони «відповідають» за колорит. Етнічні прикраси українців можуть дати фору національним гарнітурам будь-якого народу. Буяння фарб, різноманітність форм, оригінальність і ідеальне виконання – все це етноприкраси. Всім кому цікаве мистецтво створення українських прикрас пропонуємо віртуальну виставку "Ювелірна" самоідентифікація: історія українських прикрас".

 
footer-logo

"Фокстрот", ліхтар, колись була аптека...
Аж раптом - дві сосни. Бібліотека.

Відділ документів іноземними мовами:

Пн.-Пт.-з 09-19 год Нд.- з 10 до 17 год.
Вихідний день субота. Останній вівторок кожного місяця - санітарний день