Комунальний заклад

"Закарпатська обласна універсальна наукова бібліотека
ім. Ф. Потушняка"

Закарпатської обласної ради
UA EN 

   >     >  Юрій Гвоздулич

Видатні закарпатці

Всі закарпатці Алфавітний покажчик

Гвоздулич Юрій

1920 – 2002 рр.

 
Біографія:

Юрій Гвоздулич – відомий громадсько-політичний і культурний діяч української діаспори, учасник національно-визвольної боротьби українців Закарпаття, пам’ятного бою на Красному Полі під Хустом у березні 1939 р., почесний член Закарпатського крайового культурно-освітнього товариства “Просвіта”. Народився 27 лютого 1920 р. у с. Малий Березний Великоберезнянського району. Вчився у народній школі рідного села, Великоберезнянській горожанській школі, Ужгородській учительській семінарії. Визначний вплив на формування його світогляду мали отці-василіяни Малоберезнянського та Ужгородського монастирів чину Святого Василія Великого, які, як відомо, відіграли помітну роль у  розвитку освіти, культури, формуванні національної свідомості української молоді Закарпаття. Серед них – Павло Миськів, Полікарп Булик, Степан Сабол (Зореслав), а  також професори  – Августин Волошин, Яків Голота, Ярослав Неврлий, Юрій Костюк та інші. Свій національний гарт зміцнював юнак у Пласті, “Просвіті”, товаристві “Друзі Христа”. У листопаді 1938 р., у зв’язку з відходом Ужгорода до Мадярщини, активно допомагав українському урядові А. Волошина проводити евакуацію у Хуст, потім з іншими семінаристами переїхав до Севлюша, куди було перенесено Ужгородську учительську семінарію. З друзями-семінаристами брав участь у героїчній і трагічній обороні Карпатської України, зокрема у нерівному бою під Великою Копанею, де було повторено подвиг Крут. 13 з них загинули смертю героїв, а Юрію чудом, з  Божої ласки, вдалося врятуватися. Після бою на КрасномуПолі та відступу січовиків до Хуста він випадково зустрів свого земляка, уродженця с. Малий Березний, січовика Андрія Цугу, який був одним з  керівників транспорту Карпатської Січі. Саме той останнім автобусом відправив разом з  іншими й Юрія в  напрямку Великого Бичкова, до якого рухалися відступаючі формування карпатських січовиків під командуванням полковника Михайла Колодзінського-Гузара. До Великого Бичкова Ю. Гвоздулич не доїхав, а убрід через Тису, разом з іншими січовиками, переправився до Румунії, де усі склали зброю. Наступного дня румуни видали всіх січовиків угорцям, які помістили їх у фізкультурній залі Великобичківської горожанської школи, катували і  знущалися над ними. Зазнав катувань та принижень і Юрій Гвоздулич. Скориставшись нагодою, він втік з катівні, добрався до рідного села, де його, виснаженого, з побоями і ранами, повертала до життя мама. Хоч як боляче було покидати рідну домівку, з огляду на небезпеку арешту, вирушив у  чужі світи, зазнав важкої долі еміґранта, був учасником похідних груп ОУН у 1941–1942 рр., не раз доводилося заглядати у вічі смерті. По переїзді в Канаду, з початку 50-х рр, активно включився в українське політичне і культурне життя. Самовіддано працював в Українській Стрілецькій громаді, Українському національному об’єднанні, Братстві Карпатських Січовиків і особливо – у Комітеті (пізніше Конґресі) українців Канади, якому віддав 45 років життя і де займав важливу посаду генерального секретаря. Ю. Гвоздулич декілька разів відвідував рідний край і любу Україну, боляче переживав невдачі українського державотворення, обурювався фактами зневаги до української мови і  культури, жваво цікавився діяльністю “Просвіти”, інших національно-демократичних громадських організацій і політичних партій, давав цінні поради. У 1992 р. він був учасником І Світового форуму українців у Києві у складі делеґації Канади, взяв участь у зустрічі делеґатів форуму від Закарпаття з українцями світової діаспори – вихідцями із Закарпаття, в основному США, Канади, Австралії, Німеччини, відвідав рідне село Малий Березний, Ужгород, Хуст, пам’ятні місця, пов’язані з  дитинством і юністю. У червні 1997  р. Юрій Гвоздулич знову відвідував Україну, Київ, кілька тижнів жив у хаті рідної сестри Юлії в Малому Березному. Це був його останній приїзд на Батьківщину. Тут його відвідали провідники крайового товариства “Просвіта”, а голова цієї громадської організації вручив йому диплом Почесного члена “Просвіти” та пам’ятну медаль з  нагоди 75-річчя заснування закарпатської “Просвіти”. Пан Юрій жваво цікавився діяльністю “Просвіти”, справою Народного Дому в  Ужгороді, підготовкою до виборів до Верховної Ради України і місцевих рад, працею просвітян на селі тощо, болісно переживав роз’єднаність національно-демократичних сил в  Україні, що вдаловикористовують антидержавні сили, насамперед комунобільшовики та імпершовіністи, а  в  Закарпатті  – ще й очільники політичного русинства, яких підтримують антиукраїнські сили Росії, Угорщини, Чехії, Словаччини та деяких інших держав, обурювався ганебним явищем корупції в державі, розкраданням державного майна, вирубкою лісів на Закарпатті, у чому пересвідчився на власні очі, посіданням ключових посад у державі та в Закарпатті колишніми комунобільшовиками та комсомольськими номенклатурниками. Юрій Гвоздулич був благодійником українських справ, як на рідній землі, так і в інших країнах поселення українців, організатором висилання з Канади цінних книжок для бібліотеки крайового товариства “Просвіта”, відзначався надзвичайною скромністю, доброзичливістю, шляхетністю, справжнім патріотизмом. Помер у м. Вінніпег, Канада, 3 січня 2002 р.

Адреса матеріалу: Федака, П. Юрій Гвоздулич : 100-річчя від дня народж. громадсько-політичного і культурного діяча, учасника національно-визвольної боротьби українців Закарпаття (1920–2002) / П. Федака // Календар краєзнавчих пам’ятних дат Закарпаття на 2020 рік : рек. бібліогр. посіб. / Департамент культури Закарпат. облдержадмін. ; К3 “3акарпат. обл. універс. наук. б-ка ім. Ф. Потушняка” Закарпат. обл. ради ; уклад. : Н. М. Куцова, М. Б. Бадида ; вип. ред. Н. М. Юрах ; відп. за вип. О. А Канюка. – Ужгород : TIMPANI, 2019. – С. 74-77. – Бібліогр. наприкінці ст. – Режим доступу : https://bit.ly/2UDzxMj

Додаткова інформація:
Джерельні приписи:
Великий шлях, дорога превелика... Вітання “Просвіти” Юрію Гвоздуличу з нагоди 80-річчя від дня народин : [почес. член т-ва “Просвіти”]  // Календар “Просвіти” на 2000  рік  / Закарпат. край. т-во “Просвіта”. – Ужгород, 2000. – С. 45.
Згадаймо великого українського патріота Юрія Гвоздулича у день його недожитого 90-річчя  : [громад.-політ. і  культ. діяч укр. діаспори, наш земляк з Малого Березного] // Календар “Просвіти” на  2010 рік / Закарпат. край. культ.-освітнє т-во “Просвіта”. – Ужгород, 2010. – С. 28.
П. Ф. [Федака Павло]. Зустріч з Юрієм Гвоздуличем / П. Ф. // Календар “Просвіти” на 1998 рік / Закарпат. крайове т-во “Просвіта”. – Ужгород : Патент, 1998. – С. 123-124 : фот.
Пам’яті Юрія Гвоздулича : [громад.-політ. і культур. діяча] // Календар “Просвіти” на 2002 рік / Закарпат. край. т-во “Просвіта”. – Ужгород, 2002. – С. 230.
Рада Закарпатського крайового товариства “Просвіта”. Вітання “Просвіти” Юрію Гвоздуличу // Календар “Просвіти” на 1996 рік / Закарпат. край. т-во “Просвіта”. – Ужгород : Патент, 1996. – С. 57 : фот.
Худанич, В. І. Гвоздулич Юрій : [громад.-політ. і культур. діяч]  / В. І. Худанич // Енциклопедія Закарпаття: визначні особи ХХ століття. – Ужгород : Ґражда, 2007. – С. 89 : портр.
 
Інтернет ресурси: 
Данилюк, П. Юрій Гвоздулич (25.II.1920-3.І.2002) відійшов у вічність [Електронний ресурс] / П. Данилюк // Свобода. – 2002. – 19 квіт. – С. 29. – Режим доступу : https://bit.ly/2UEBoAh. – Назва з екрана.
 
Підготувала: бібліограф М. Бадида

Новини

2024-12-02

Щороку 3 грудня, разом із світовою спільнотою, Україна відзначає Міжнародний день людей з інвалідністю, який було проголошено у 1992 році Генеральною асамблеєю ООН. Цей день покликаний привернути увагу до проблем таких людей, розуміння суті їх життя, а також їх боротьби за дотримання своїх прав і свобод, захисту гідності та благополуччя. Пропонуємо вам віртуальну виставку „Крок на зустріч”.

2024-11-29

Шановні користувачі, до вашої уваги нові надходження до Відділу краєзнавства.

2024-11-26

Шановні користувачі, для вас нові надходження до Відділу наукової інформації та бібліографії.

2024-11-22

Україна - країна з найкрасивішим національним костюмом. Вишиванками, яскравими вінками захоплюються у всьому світі. Але наряд неможливо уявити без аксесуарів. Саме вони «відповідають» за колорит. Етнічні прикраси українців можуть дати фору національним гарнітурам будь-якого народу. Буяння фарб, різноманітність форм, оригінальність і ідеальне виконання – все це етноприкраси. Всім кому цікаве мистецтво створення українських прикрас пропонуємо віртуальну виставку "Ювелірна" самоідентифікація: історія українських прикрас".

 
footer-logo

"Фокстрот", ліхтар, колись була аптека...
Аж раптом - дві сосни. Бібліотека.

Відділ документів іноземними мовами:

Пн.-Пт.-з 09-19 год Нд.- з 10 до 17 год.
Вихідний день субота. Останній вівторок кожного місяця - санітарний день