Член Національної спілки художників України (1983 р.)

 

Народився Василь Бердар 24 грудня 1930 року в с. Довге Іршавського району Закарпаття.

 

Своїм найпершим учителем Василь вважав свого старшого брата Івана – художника-аматора, який розгледів у юнакові творчі здібності та навчив азам малювання. У 1947 році вступає в Ужгородське училище прикладного мистецтва, яке закінчив у 1956-му з перервою на військову службу. Майбутньому художнику пощастило мати прекрасних викладачів за фахом – основоположників закарпатської школи живопису, талановитих митців Йосипа Бокшая, Адальберта Ерделі, Федора Манайла, Ернеста Контратовича, Андрія Коцку.

 

По завершенню навчання вчителював, а з 1968 по 1976 роки працював декоратором. З 1976 року Василь Бердар став художником-оформлювачем Закарпатського обласного художньо-виробничого комбінату, де трудився до 1990 року.

 

Крім малювання ще однією пристрастю митця була музика. Упродовж двадцяти років художник був незмінним учасником, акомпаніатором народних ансамблів пісні й танцю «Верховина» та «Боржава», у яких талановито грав на цимбалах, і з якими об’їздив усю Європу. 

 

У 1983 році Василь Бердар став членом Національної спілки художників України. Один із наставників митця, видатний художник краю Андрій Коцка, характеризуючи творчий доробок майстра, сказав:«…Особливо вдалими й вражаючими його роботами є полотна «Іршава будується» (1979), «Верховинське село» (1979), «Околиця» (1980), «Село Довге» (1980), «Осінь» (1982), «Край села» (1982), «Рідний край» (1983)… Василь Бердар – карпатський філософ, і свою філософію він передає музикою барв…» 

 

У 90-х роках митець повністю занурився у творчу стихію. Художник проявив себе талановитим майстром пленерного живопису. Бувало, що в пленерах брав участь разом зі своїм учителем, класиком закарпатського живопису Ернестом Контратовичем, у якого ще в студентські роки захищав дипломну роботу. Мальовничі карпатські пейзажі у різні пори року домінують у його художніх роботах. Полотна митця вирізняються емоційним настроєм, складною кольоровою гамою, виваженою композицією і щирою образністю. Відомий закарпатський художник Володимир Микита так відгукувався про творчість Бердара: «Головною темою його творів є рідний край, який знає добре, і який є милий його серцю… неперестанні творчі пошуки, велика працездатність і працелюбність дали чудові плоди: Василь Бердар знайшов свою мистецьку мову, своє творче обличчя».

 

Художник дуже прискіпливо ставився до своїх картин. Він був переконаний, що творити – це потреба душі, його більше цікавив сам процес, аніж результат.

 

Художник також спробував себе у сакральному живописі. Ним були виконані розписи каплиці греко-католицької церкви Св. Петра і Павла в Іршаві, освячення якої відбулосяв 1995 році.

 

Роботи Василя Бердара експонувалисяна обласних, республіканських та міжнародних виставках, починаючи з 1957 року. Вони також були включені в 1980 році в ювілейні експозиції, що прохhttps://esu.com.ua/search_articles.php?id=39163одили в Києві та Москві. У 1980 та 1995 відбулися персональні виставки митця в Іршаві, а в 2001 році – в Ужгороді.

 

Твори художника зберігаються в Закарпатському художньому музеї ім. Й. Бокшая, виставкових фондах Національної спілки художників України і Міністерства культури України, а також уприватних колекціях.

 

Помер Василь Бердар у 2001 році.

 

[дані взято з сайту "Арт-простір Закарпаття" (https://zakarpat.brovdi.art)]