Біографія. Новизна живописного мислення – відмінна особливість творчості Людмили Корж-Радько.
Твори Людмили суттєво відрізняються від тих робіт, які я бачив досі. Вони надовго запам’ятовуються. Їй характерні сміливість творчого пошуку, прагнення до вияву авторської індивідуальності. Художниця народилася 1956 року у містечку Печенга Мурманської області. З 1968 до 1975 року навчалася в Республіканській художній школі ім. Тараса Шевченка в Києві, одному із найпрестижніших профільних навчальних закладів України. З 1975 до 1980 року студіювала у Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва.Також працює у жанрі монументального мистецтва, станкового живопису й книжкової графіки. Викладач Ужгородського коледжу ім. Ерделі. Світ образів Людмили — сконцентровані вирази поетико-філософських понять. Багатий внутрішній світ проступає крізь малюнки її робіт. Багаторічні творчі пошуки у графіці і живопису, камерна філософська натура художниці вилилися у цілу систему зображальних умовностей. Її творчу манеру вирізняє витонченість, вишукана лінеарність та декоративність.

Жіночі образи займають центральне місце в творчості мисткині. Застиглі Пані на полотнах – умовні постаті, в яких по-єднані одвічні протилежні поняття Інь і Янь. Ці образи статичні, рух майже відсутній. Лаконізм зображальних засобів підтримує загальне елегійне звучання.
Споглядання – основа творчості Люд-мили. Умовність – лише загострює спостережливість. Хіба ж тільки очі жінки здатні розкрити її внутрішній світ? Зовнішні вияви емоцій мовчазних Пані художниця ховає у хитросплетіннях пальців.
У невибагливих сюжетах, спокійних тонах, буденності персонажів мисткиня вміло демонструє глибокий професіоналізм та безпосередність. Повноту уяв-лень про людину і світ відбиває не тільки живопис Людмили, а й книжкова графіка . Однією з останніх робіт є ілюстрації до „Декамерона” Д.Боккаччо. Арсеналом художніх засобів, лаконізмом та гостротою рисунка художниці вдалося передати не тільки дух епохи Ренесансу. Об’єктом зображень стає світ людських емоцій і стосунків. Без натуралізму та надмірної конкретики, художниця роз-шифровує образи, де головною стає мова жестів та міміки.
У творчості Людмила – антрополог настрою. Її роботи завжди вирізняються легким, плавним , впевненим рисунком, м’яким гармонійним колоритом. Мож-ливо, це зумовлено тим, що не сприймає творчість як конвеєр, де щоденна норма – шедевр. Тому може дозволити собі малювати те, що відчуває, без претензій на оригінальність та визнання.