Видатні закарпатці

Добрянський Адольф Іванович

Біографія:

Ім’я цього вченого, просвітителя, громадсько-політичного і культурного діяча золотими літерами вписане в історію нашого краю. Пам’ять його увічнена в численних працях істориків, його ім’ям названо одну з вулиць Ужгорода. У 1928 році на замовлення крайового товариства ім. О. Духновича скульптор Олена Мондич-Шиналі створила бюст Адольфа Добрянського, який був установлений і відкритий в Ужгороді у 1929 році і до 1939 року стояв на території сучасного альпінарію, поблизу площі Поштової. Був демонтований угорською хортистською владою. Нині цей бюст зберігається у фондах Закарпатського краєзнавчого музею. Народився Адольф Іванович Добрянський 19 грудня 1817 року в селі Рудльова на Словаччині в сім’ї місцевого священика Івана Добрянського та Шарлотти Сепешгазі, доньки заможного міщанина з Левочі (Словаччина). Мати Адольфа була ерудованою жінкою і володіла німецькою, словацькою, угорською, французькою та русинською мовами. Батько його, на думку одного з дослідників життя та діяльності Адольфа Добрянського професора УжНУ Дмитра Данилюка, мав російське походження, один час був священиком у селі Завадка Березького комітату (нині Воловецький район). По закінченні церковно-приходської школи в рідному селі Адольф Добрянський вчився в гімназіях у Левочі, Рожняві (Словаччина), Мішкольці (Угорщина). Філософію і право опанував у Кошице (Словаччина) й Егері (Угорщина). У 1840 році він закінчив Гірничо-лісову академію у Банській Щавниці (Словаччина) і був направлений як інженер на роботу в тутешню шахту. Тут, у Банській Щавниці, Адольф знайшов своє сімейне щастя, одружившись зі словачкою Елеонорою Мілвоусовою. В їхній сім’ї народилося десятеро дітей – 5 синів і 5 доньок. Працюючи у Банській Щавниці, Добрянський налагодив контакти з громадсько-політичними і культурними діячами словацького відродження, засновниками “Матіци Словенської”. У 1847 році він був направлений на інженерну роботу в Чехію та Сілезію, де познайомився з істориком Франтішеком Палацьким (1798-1856), політиком Франтішеком Ріегром (1818-1903), ученим-славістом Вацлавом Ганкою (1791-1861), засновником чеської славістики поетом Карелом Гавлічеком-Бороським (1821-1856), з якими обговорювалися заходи щодо проведення Слов`янського з`їзду у Празі в 1848 році. Та в березні 1848 року розпочалася Визвольна війна угорського народу проти Габсбурзької Австрійської монархії. Разом з іншими членами національного руху був заарештований у Пряшеві і Добрянський, хоч був невизнаним владою депутатом угорського парламенту – національних зборів Угорщини від Банської Щавниці. Добрянський не знайшов порозуміння з кошутовими революціонерами. Щоб уникнути переслідування, Добрянський був змушений перебратися до Східної Словаччини, а відтак – до Галичини. Тут він зав`язав тісні контакти з галицькими русофілами Михайлом Малиновським (1812-1894), Денисом Зубрицьким (1777-1862), Антоном Петрушевичем (1821-1913), розробляючи проект створення Руської губернії у складі Австрійської імперії. Зверненню політичних поглядів Добрянського на Австрію сприяло прийняття у 1849 році австрійським урядом конституції держави, яка давала рівноправність слов`янським народам імперії, правда, тільки на папері. Австрійський уряд призначив Добрянського комісаром при російських військах, які допомагали австрійцям придушувати повстання угорців, зокрема у Ваці, Дебрецені. Відповідно, Добрянський був удостоєний високих російських нагород – орденів Св. Анни і Св. Володимира. У 1849 році, після поразки Угорської революції, Адольф Добрянський на чолі делегації у складі Віктора Добрянського, Вікентія Алексовича, Михайла Вісяника, Йосифа Шолтиса, Олександра Яницького прибув до Відня – з петицією до австрійського уряду, яка складалася з 12 пунктів про врегулювання адміністративних і культурно-освітніх прав підкарпатських русинів. Вимога про створення Руської губернії, до якої входили б Карпатська Русь і Галичина, була австрійським урядом відкинута. Австрія провела реорганізацію Угорського королівства, створивши адміністративний дистрикт із центром в Ужгороді. Добрянський був призначений референтом і директором канцелярії Ужгородського жупанату. Принагідно зауважимо, що Адольф Добрянський від імені делегації вручив самому імператору Австрії Йозефу І Меморандум. Правда, цей самоврядний національно –адміністративний русинський округ, який складався з чотирьох комітатів – Ужанського, Березького, Угочанського і Марамороського, проіснував лише до березня 1850 року. Та навіть за такий короткий період було досягнуто деяких привілеїв для русинів краю. В Ужгородській гімназії та місцевих школах було введено русинську мову, на місцях органи управління здебільшого очолили русини, у містах краю з’явилися написи назв вулиць по-русинськи. Пізніше Адольф Добрянський переїздить у Кошице, тоді –у Будин, а далі – у Великий Варадин. За сім років перебування у Великому Варадині (нині Румунія) він завоював повагу в угорців та румунів, сприяючи покращенням у регіоні, – домігся побудови тут залізниці та шосейної дороги, судноплавства на ріці Марош, проведення меліоративних робіт на заболочених землях. У 1860 році Адольф Добрянський був призначений міністерським радником міністерства Угорщини, а в 1861 році він стає депутатом угорського парламенту від комітату Шаріш (Словаччина), де виступав за інтереси русинів і словаків. У 1864 році цісарський уряд Австрії запропонував йому нову високу посаду, але він від неї відмовився. Це була посада радника-доповідача угорської придворної канцелярії у Відні, яка відповідала посаді міністра уряду. Протягом 1862-1876 років Добрянський був головою Пряшівського товариства Св. Іоанна Хрестителя, почесним головою Підкарпатського літературного товариства Св. Василія Великого, активно підтримував газети “Світ”, “Новий Світ”, “Сова”, які виходили в Ужгороді. З 1869-го по 1881 року Адольф Добрянський проживав у с. Чертежному на Пряшівщині. Тут він підготував і видав низку своїх праць: “Проект політичної програми для Русі Австрійської” (1872), “Патріотичні листи” (1873), “Про західні межі Підкарпатської Русі” (1880), “Відповідь угро-руського духовенства Пряшівської єпархії своєму єпископу” (1881), “Апеляція до папи від імені угро-руського духовенства Пряшівської єпархії з питання ношення уніатськими священиками бороди” (1881). У 1881 році Добрянський перебирається до Львова, де на нього і його доньку чекали неприємності. Прем’єр-міністром Угорщини К. Тісо був поданий донос і організований судовий процес зі звинуваченням у державній зраді і зв’язках з Росією. Процес був провалений, бо не було вагомих доказів проти Добрянського. Покинувши Львів, Адольф Добрянський у 1882-1887 рр. проживав у Відні. За цей період він опублікував свої праці: “Апеляція І. Г. Наумовича” (1889), “Про сучасний релігійно-політичний стан австро-угорської Русі” (1885), “Найменування австро-угорських руських” (1885), “Матеріали для пам’ятної записки галицьких руських” (1885), Програма для проведення національної автономії в Австрії” (1885), “В день празника св. великомученика Димитрія” (1886), “Роз’яснення до істини” (1887). У 1887 році Добрянський оселився в Тиролі, в місті Інсбруку, де написав такі праці, як “Погляд Добрянського на питання про загальнолюдську мову” (1888), “По істині” (1888), Партійне життя слов’ян у Чехії” (1889), “Календарне питання в Росії і на Заході” (1894), “Плоди учення Л. М. Толстого” (1896), “Куди ми дійшли” (1898), “Де вихід” (1901) та інші. Помер Адольф Добрянський 19 березня 1901 року в Інсбруку. Згідно з його заповітом був перепохований в селі Чертежному. З десяти його дітей найбільш успішною була донька Ольга – дружина Еммануїла Івановича Грабаря. Їхній син, Ігор Еммануїлович Грабар, став у Росії відомим художником і академіком. У Закарпатському художньому музеї зберігаються 26 художніх робіт Ігоря Грабаря, подарованих ним музею, та ще 24 роботи, які музей отримав згодом.

Додаткова інформація:

Джерельні приписи:

Віднянський, С. В. Добрянський Адольф Іванович : [громад. і політ. діяч] / С. В. Віднянський // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 8 : Дл – Дя ; Додаток : А–Ґ. – К., 2008. – С. 160-161. : фот. – Бібліогр. наприкінці ст. Галас В. І. Політико-правові ідеї Адольфа Добрянського та його боротьба за єдність слов`янського світу / Галас В. І., Переш І. Є. // Ідеї слов`янської єдності та суспільна думка на Закарпатті в ХІХ - ХХ ст. : Доповіді наукового семінару, присвяченого 150-річчю Слов`янського з`їзду в Празі. – Ужгород : Колір прінт, 1999. – С. 223-231. Данилюк, Д. Добрянський Адольф Іванович : 190-річчя від дня народження культурного та громадсько-політичного діяча (1817-1901) / Д. Данилюк // Календар краєзнавчих пам’ятних дат на 2007 рік : реком. бібліогр. посіб. / Закарпат. ОУНБ ; автор-складач Т. Васильєва. – Ужгород : Вид-во В. Падяка, 2006. – С. 459-465. Добош, С. Адольф Иванович Добрянський : очерк жизни и деятельности / С. Добош. – Пряшов : Слов. изд-во худож. лит-ры, 1956. – 167 с. Майор, Р. І. Федералістські програми А. Добрянського як шлях розв’язання національного питання у Габсбурзькій монархії (1871 – 1901 рр.) / Р. І. Майор // Науковий вісник Ужгородського університету : сер. : Історія. – 2013. – Вип. 1 (30) : присвяч. світ. пам’яті педагога і вчен. М. В. Трояна (1923 – 1987). – С. 79-83. – Бібліогр. наприкінці ст. Мейсарош-Фединишинець, М. Перший історик Ужгорода, мій прапрадід Карой Мейсарош був особисто знайомий із Шандором Петефі, Лайошом Кошутом, Адольфом Добрянським / М. Мейсарош-Фединишинець // Моя новинка. – 2006. – 20 лип. – С. 6. Олашин, М. Непересічна постать в історії Закарпаття (До 180-річчя від дня нардження А.І.Добрянського) / М. Олашин // Календар "Просвіти" на 1997 рік. – Ужгород : Закарпат. край. т-во "Просвіти", 1997. – С. 188-192. Олашин, М. Він захищав свій пригноблений народ : до 100-річчя від дня смерті Адольфа Добрянського : [громад.-політ. і культ.-освіт. діяч, вчен.] / М. Олашин // Календар "Просвіти" на 2001 рік. – Ужгород : Закарпат. край. т-во "Просвіти", 2001. – С. 78-80. Павленко, Г. Добрянський Адольф / Г. Паленко // Павленко Г. Діячі історії, науки і культури Закарпаття : Малий енцикл. Слов. – Ужгород, 1999, – С. 59. ; Пагиря, В. Адольф Іванович Добрянський : [будитель] / В. Пагиря // Календар "Просвіти" на 1991 рік. – 1991. – С. 37-38. Поп, И. Добрянський Адольф / И. Поп. Энциклопедия Подкарпатской Руси. – Ужгород : изд-во В. Падяка, 2001. – С. 157-158. Філіп, Л. Адольф Добрянський в Ужгороді : [громад.- політ. і культ. діяч Закарпаття] / Л. І. Філіп // Ужгород. – 2012. – 20 жовт. – С. 7. Федака, С. Адольф Добрянський : роки життя 19 груд. 1817- 18 берез. 1901. період правління: жовт.1849 – 28 берез. 1850 / С. Федака, В. Ільницький // Фест. – 2006. – 1-7 черв. – С. 5.