Комунальний заклад
"Закарпатська обласна універсальна наукова бібліотека
ім. Ф. Потушняка"
Закарпатської обласної ради
Видатні закарпатці
Шпонтак Іван Іванович
Біографія:
Іван Шпонтак – військовий діяч, легендарний організатор українських визвольних змагань на Закерзонні у 1944–1947 рр. Це територія українських етнічних земель Любачівського, Ярославського і частково Рава-Руського повітів тодішнього Львівського воєводства, частина яких після встановлення польсько-радянського кордону опинилася в складі Польщі.
Народився 12 серпня 1919 р. в с. Вовковия (тепер Вовкове) на Ужгородщині в багатодітній незаможній селянській родині Івана та Варвари (з дому Вербич) Шпонтаків. У 1923 р. батьки переїжджають до містечка Великі Капушани у Словаччині. Після закінчення народної школи у 1934 по 1938 р. навчається у вчительській семінарії в Ужгороді. Працює вчителем руської (української) мови на Виноградівщині. Як активний учасник молодіжних організацій “Пласту” та “Просвіти” І. Шпонтак у 1939 р. бере участь у боротьбі з мадярською агресією в лавах Карпатської Січі. Після окупації Карпатської України Угорщиною повертається у Словаччину. З Братислави дістається до Німеччини, де потрапляє до військового табору праці. Через деякий час йому вдається втекти і дістатися до Берліну, де налагоджує контакт з представництвом українського національного об’єднання (УНО), а пізніше з представником ОУН-Б. На підставі отриманих в управлінні УНО документів легалізував своє перебування в Берліні. Спочатку працює як звичайний робітник, службовець. Одночасно поглиблює вивчення німецької мови і отримує посаду бухгалтера. З 1940 р. стає симпатиком ОУН, але до організації не вступає. З вибухом німецько-радянської війни за дорученням ОУН-Б вжепід власним прізвищем вступає до української допоміжної поліції. Після вишколу був призначений заступником повітового коменданта української поліції в Раві-Руській. В березні 1944 р. за дорученням місцевої мережі ОУН на чолі групи поліцейських дезертирував з німецької служби. Прибравши псевдо “Залізняк”, І. Шпонтак організовує першу сотню партизанського загону УПА. В лісовий масив біля села Гораєць на Любачівщині, за наказом ОУН, прибуває групами молодь з навколишніх місцевостей, у першу чергу, з відділків української допоміжної поліції Дикова, Любичі-Королівської, Любачева, Олешич, а також добровольці із Закарпаття. Сотня проходить бойовий вишкіл на місці свого розташування. Пізніше як командир куреня, чотири сотні якого отримали назву “Месники”, проводить бої з німецько-калмицькими підрозділами, а також із спецвідділами НКВС та різними польськими збройними формуваннями. На початку 1945 р., після наступу Червоної Армії, проводиться реорганізація структури українського підпілля. Була утворена VI Військова Округа УПА “Сян”, в склад якої ввійшли тактичні відтинки (ТВ) “Бастіон”, “Данилів” та “Лемко”. Командиром 27-го ТВ “Бастіон” було призначено І. Шпонтака, який послуговувався псевдонімом “Дубровник”, а також шифрованим знаком “25”. Діяльність цього тактичного відтинка охоплювала терен Любачівського, Рава-Руського (тепер Томашівського), Ярославського та частково Перемишлянського повітів. Одночасно виконував функції шефа штабу VI ВО “Сян”, яка підпорядковувалася УПА-Захід. За характером І. Шпонтак був людиною твердої вдачі, вимогливий як до себе, так і до інших, впертий, завзятий, запроваджував армійську дисципліну наскільки це було можливо в партизанських умовах. Підтримував тісну співпрацю з політичною структурою ОУН, хоч і не був членом. За вказівкою польсько-московського уряду з теренів Закерзонської України в період з 15 жовтня 1944 р. по 2 серпня 1946 р., нехтуючи засадами добровільного переселення, насильно було виселено близько півмільйона осіб до Радянської України. Переселення проводилося польським військом, якому підпорядковувалася міліція, служба безпеки, а також переселенські комісії під орудою енкаведистів. Перешкоджаючи виселенню, курінь “Залізняка” приступив до виконання наказу проводу УПА обороняти українське населення від примусового переселення, знищував переселенські комісії та військово-бандитські відділи, які виганяли безборонних людей шляхом насильства, вбивств, пограбування та знущань. Проводилось також замінування і нищення засобів транспортного сполучення – мостів, залізничних станцій та колій. Головним командуванням УПА за поданням крайового командира VI Військової Округи Мирослава Онишкевича, було відзначено І. Шпонтака Срібним хрестом Бойової Заслуги 2-ї кляси. У квітні 1947 р. розпочалася злочинна акція “Вісла”, під час якої довершилось виселення українських родин на західні землі, які отримала Польща після війни. Було виселено близько 150 тисяч осіб, кілька тисяч вбито і заарештовано, тоді ж було заблоковано чеськими і більшовицькими прикордонними військами кордони з Польщею. При занадто нерівній боротьбі гинуть бійці та командири УПА. Командування ОУН-УПА вимушене ухвалити рішення розпустити збройні формування, які ще залишилися, з переходом окремих відділів на територію України та західні землі. Найбільш досвідчені повстанці зі зброєю в руках зуміли через Чехословаччину та Австрію дійти до американської окупаційної зони в Західній Німеччині. І. Шпонтак разом з двома охоронцями перейшли до Словаччини, маючи намір також прорватися на Захід. Відвідавши рідних, які проживали на той час у Великих Капушанах, вирішив залишитися. За легендою, що він повертається з радянського полону як солдат угорської армії. Працює спочатку звичайним робітником, а пізніше працівником дорожного управління, одружується. Спецслужби Польщі збирали різну інформацію про колишніх воїнів УПА, серед яких І. Шпонтак був першим у списку розшукуваних осіб. Після десяти років ретельних пошуків польська контррозвідка міністерства внутрішніх справ зібрала достатню доказову базу про розкриття минулого І. Шпонтака, внаслідок чого його арештували і видали польській владі. На початку березня 1961 р. відбувся показовий суд в Перемишлі, де на той час проживало багато українців. І. Шпонтаку оголошено вирок: смертна кара, яка згодом була замінена на довічне ув’язнення, а з 1970 р. – на 25 років. Покарання відбував у в’язниці в Стшельцах Опольських. Після 23-х років тюрми дочекався звільнення з неволі. У 1981 р. повернувся до своєї родини у Великих Капушанах. Після тривалої хвороби Іван Іванович Шпонтак помер 4 квітня 1989 року в Словаччині.
Майор І. Шпонтак – це легенда визвольних змагань, відважнийборець за волю і незалежність України. І. Шпонтака на Закерзонні пам’ятають як героя України донині. Надіємось, що Україна віддасть заслужені почесті людині, яка жила і боролася за нашу державу. Заходами Закарпатської крайової “Просвіти” в 1999 р. були проведені вечори пам’яті до 80-річчя з дня народження І. Шпонтака, а в 2000 р. відкрита меморіальна дошка на місцевій школі в с. Вовкове, де він народився.
Адреса матеріалу: Вовк, Микола. Іван Іванович Шпонтак [Електронний ресурс] : 100-річчя від дня народж. військового діяча (1919–1989) / М. Вовк // Календар краєзнавчих пам’ятних дат на 2019 рік. – Ужгород : TIMPANI, 2018. – С. 153-157. – Режим доступу : https://ounb.uz.ua/go/gD. – Назва з екрана.
Додаткова інформація:
Новини
Новинки відділу художньої літератури чекають на своїх читачів.
Шановні користувачі, для вас новинки відділу краєзнавства.