Війна в Україні розгорнулася не лише на східному фронті: інакші, але так само важливі бої невтомно тривають на фронтах візуальних мистецтв, літератури, журналістики... Ця книга є спробою панорамного погляду на перебіг воєнних подій на Донбасі 2014-2015 рр. у баченні журналістів Телевізійної Служби Новин. Попри власний патріотизм та співпереживання з українськими військовими ці репортери не зраджують журналістським стандартам і намагаються залишатися об’єктивними у висвітленні подій на сході України. «Війна очима ТСН» – це 28 проникливих історій. Їх герої – журналісти, які невтомно їздять у відрядження до зони АТО. Органічне поєднання авторських есе та фотографій роблять цю книгу одним з важливих документальних свідчень нашого часу.

   Над цією книгою Ада Роговцева працювала близько 10 років. «Все почалося, як підписи під фотографіями, – згадує Ада Миколаївна. – Така собі галерея портретів». Частина цього матеріалу – спогади про чоловіка, актора Костя Степанкова – вийшла окремою книгою «Мій Костя». В новій книзі Роговцева зосереджується на людях, які її виховували і з якими вона працювала. «Мене завжди оточували неординарні люди, змалечку, від самого дитинства, – говорить Ада Роговцева. – За життя назбиралося стільки всіляких історій, що у мене виникла потреба розшифрувати свої щоденники і розповісти їх людям. Починаю я спочатку, з того, що пам’ятаю найпершим враженням. Але, говорячи про кожного, забігаю сильно наперед – іноді до сьогодення і знову вертаюсь у хронологію». В цій книжці з-поміж інших Ада Роговцева згадує відомих акторів Віктора Халатова, Михайла Романова, Олега Борисова, Павла Луспєкаєва, Богдана Ступку та інших.Книга «Свідоцтво про життя» мала з’явитися влітку 2012 року до 75-річного ювілею акторки. Роботу над книжкою зупинила раптова смерть сина Ади Роговцевої Костянтина. У тяжкий для акторки рік писання стало для неї порятунком. У цій книзі Ада Миколаївна згадує своїх рідних і близьких, відомих акторів і режисерів, але також прибиральниць, костюмерів, працівників сцени, без яких, на її переконання, не було б театру. «Вийшла така собі дилетантська спроба «монізму», – оцінює свою роботу Ада Роговцева. – Це жанр, який дозволяє вишукувати поезію життя, заховану в історичні портрети та ситуації». Окрім спогадів, до книги ввійшли світлини з домашнього архіву родини Роговцевої-Степанкових. Свої мемуари Ада Роговцева писала російською та українською мовами.